ДЕПРЕСИВНИЙ СИНДРОМ ПРИ ХВОРОБІ ПАРКІНСОНА
Академік РАМН А. М. Вейн сказав
"Депресія - це паркінсонізм емоцій, а паркінсонізм - це депресія рухів"
Звичайно, частина депресивних розладів можна віднести до реакції на важке захворювання. Особливо коли воно призводить до рухових порушень.
Особливим моментом є те, що в більшості випадків вона виявляється тільки при спеціальному, цілеспрямованому опитуванні або під час тестування по відповідних шкалах.
Дуже рідко самі хворі звертають увагу на емоційну сторону свого щоденного функціонування.
Депресія може давати найрізноманітніший вплив на перебіг основного захворювання, прояви симптомів і навіть на терапевтичну реакцію.
Інша ситуація: раптове погіршення рухових можливостей хворих на розвинених стадіях захворювання при оптимальній терапії і при відсутності інших причин (інфекція, травма, інсульт).
Особливо звертає на себе увагу відсутність задоволеності пацієнта результатами лікування, в той час як об'єктивно лікар відзначає позитивні зрушення.
Часто в цьому випадку також призначаються антидепресанти.
Хоча, сучасними дослідженнями доведено, що 44% пацієнтів депресія не полегшується навіть на тлі їх прийому.
ВАЖЛИВО!
Депресивний стан може бути помилково прийнято за порушення рухової активності. І для ефективного лікування лікарі повинні правильно його диференціювати.
ТРАНСКРАНІАЛЬНА МАГНІТНА СТИМУЛЯЦІЯ у пацієнтів з хворобою Паркінсона стимулює вироблення дофаміну, якого дуже не вистачає в середньому мозку і базальних його частинах. А якраз таки його дефіцит викликає тремор і м'язову слабкість.
Безумовно. Є й ліки, які підвищують рівень дофаміну, але у них дуже багато побічних ефектів.
За допомогою ТМС активується кора головного мозку і:
- зникає депресія
- поліпшується хода
- зменшується тремор
І досягаються ці результати набагато швидше, ніж при медикаментозному лікуванні.
